Теоретична модель професійного вигорання педагогів закладу інтернатного типу

Abstract

У статті розглядаються теоретичні аспекти професійного вигорання педагогів закладу інтернатного типу, а саме основні підходи до розуміння, стадії розвитку досліджуваного синдрому, головні симптоми вигорання. Також визначено детермінанти емоційного вигорання: зовнішні (хронічна напружена психоемоційна діяльність, дестабілізуюча організація діяльності, підвищена відповідальність за виконання функцій і операцій, неблагополучна психологічна атмосфера професійної діяльності, психологічно важкий контингент), внутрішні (підвищена емоційна регідність, інтенсивна інтеріоризація обставин професійної діяльності, слабка мотивація емоційної віддачі у професійній діяльності, моральні дефекти і дезорієнтація особистості), соціально психологічні, індивідуально-психологічні, соціально-демографічні чинники. У статті представлено власну модель професійного вигорання педагогів у спеціалізованих інтернатних закладах. У ній ми описали, що ситуація дефіциту психологічних ресурсів педагога, яка викликає робочий стрес, може виникати внаслідок соціально-організаційних чинників професійного вигорання (напруженої психоемоційної діяльності; дестабілізуючої організації роботи; підвищеної відповідальності під час виконання функцій; через конфлікти на роботі (з адміністрацією, колегами, учнями). У модель включена когнітивна оцінка ситуації, яка залежить від таких психологічних особливостей особистості, як песимістичний атрибутивний стиль; безпорадність; негативне ставлення до оточуючих; знижена позитивна прив’язаність; високий рівень емоційності; завищений самоконтроль; втрата смислу професійної діяльності. Також враховано те, що динаміка робочого стресу визначається психофізіологічною реакцією людини на стресогенні фактори (перенапруженням, виснаженням, емоційним дистанціюванням, пригніченням, соціальним дистанціюванням, депривацією), а позитивна копінг-поведінка демонструє здатність вирішувати труднощі, діяти відповідно до знання.