ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МЕНТАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ

Abstract

Мета статті полягає у теоретико-експериментальному обґрунтуванні психологічних особливостей розвитку менталізації особистості юнацького віку. Використано методи: методологічний і теоретичний аналіз, емпіричне дослідження. Реалізоване дослідження ґрунтується на концепції менталізації П. Фонагі, А. Бейтмен; теорії особистісного життєконструювання Т.М. Титаренко, суб’єктно-вчинкового парадигма В.О. Татенко. Наукова новизна дослідження полягає в розширенні уявлень про менталізацію особистості, обґрунтуванні психологічних особливостей її розвитку в юнацькому віці. Висновки. Під поняттям «менталізації» розуміємо специфічну здатність особистості розуміти та інтерпретувати поведінку себе та інших людей через призму їхніх внутрішніх психічних станів (думок, почуттів, бажань), передбачати їхні дії та будувати ефективні взаємовідносини. Менталізація керується процесами рефлексії та емпатії, які у свою чергу обумовлюють афективну та конфліктну регуляцію та психологічну компетентність суб’єкта). Експериментальне дослідження засвідчило, що рівень менталізації в осіб юнацького віку є неоднорідним. Хоча більша частина юнацької молоді демонструє достатні навички соціальної когніції, значна частина має труднощі з емоційною регуляцією та розумінням внутрішнього світу інших людей. Ці труднощі асоціюються з підвищеним рівнем стресу та негативним впливом на психологічне благополуччя, проявляється у проблемах саморегуляції, емоційної обізнаності та здатності до перспективної оцінки. Результати дослідження підкреслюють важливість розвитку навичок менталізації в юнацькому віці