ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДИХ ПОКОЛІНЬ У КОНТЕКСТІ ЗАВДАНЬ ОСВІТИ ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Abstract
У статті проаналізовані особливості формування екологічної компетентності
особистості через застосування загальних закономірностей природи, законів довкілля, що сприяє
вихованню молодих поколінь із високим рівнем екологічних знань, екологічної компетентності,
свідомості і культури. Формування екологічної компетентності є одним із завдань освітньої
системи, яке здійснюється в процесі екологічної підготовки. Важливою передумовою досягнення
збалансованого (сталого) розвитку суспільства є наука і освіта, які водночас є й
найважливішими інструментами ефективного управління, обґрунтованого прийняття рішень,
розвитку демократії. З’ясовано, що екологічна освіта у контексті сталого розвитку набуває
статусу інтегруючого чинника освіти в цілому, визначає її стратегічну мету і провідні напрями,
вона має світоглядний характер і ґрунтується на усвідомленні людиною себе як частини довкілля,
передбачає розвиток екологічної культури суспільства, процес її мас бути системним,
обов’язковим і безперервним. Проблема формування екологічної компетентності особистості є
актуальною та такою, що викликає жвавий інтерес у науковців, про що свідчить велика кількість
визначень досліджуваного поняття та дотичних до нього. Формування екологічної
компетентності здійснюється на основі засвоєння особистістю екологічних знань, пов’язаних із
застосуванням загальних закономірностей природи, законів довкілля і сприяє вихованню громадян із
високим рівнем екологічних знань, екологічної компетентності, свідомості і культури на основі
нових критеріїв оцінювання взаємовідносин людського суспільства й природи, а формування
екологічної компетентності відбувається у процесі екологічної освіти й відповідно покликане
слугувати провідником екологічної культури у змісті освіти, створює мотивацію для ціннісної
орієнтації у навчальних конструктах. Результатом набуття екологічної компетентності є
розуміння первинності законів природи щодо соціальних законів, усвідомлення зростання
взаємозалежності і взаємовпливу природи і суспільства, особистої відповідальності за екологічні
проблеми не лише свого освітнього простору, свого регіону, а й світу загалом.