ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДИХ ПОКОЛІНЬ У КОНТЕКСТІ ЗАВДАНЬ ОСВІТИ ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Abstract

У статті проаналізовані особливості формування екологічної компетентності особистості через застосування загальних закономірностей природи, законів довкілля, що сприяє вихованню молодих поколінь із високим рівнем екологічних знань, екологічної компетентності, свідомості і культури. Формування екологічної компетентності є одним із завдань освітньої системи, яке здійснюється в процесі екологічної підготовки. Важливою передумовою досягнення збалансованого (сталого) розвитку суспільства є наука і освіта, які водночас є й найважливішими інструментами ефективного управління, обґрунтованого прийняття рішень, розвитку демократії. З’ясовано, що екологічна освіта у контексті сталого розвитку набуває статусу інтегруючого чинника освіти в цілому, визначає її стратегічну мету і провідні напрями, вона має світоглядний характер і ґрунтується на усвідомленні людиною себе як частини довкілля, передбачає розвиток екологічної культури суспільства, процес її мас бути системним, обов’язковим і безперервним. Проблема формування екологічної компетентності особистості є актуальною та такою, що викликає жвавий інтерес у науковців, про що свідчить велика кількість визначень досліджуваного поняття та дотичних до нього. Формування екологічної компетентності здійснюється на основі засвоєння особистістю екологічних знань, пов’язаних із застосуванням загальних закономірностей природи, законів довкілля і сприяє вихованню громадян із високим рівнем екологічних знань, екологічної компетентності, свідомості і культури на основі нових критеріїв оцінювання взаємовідносин людського суспільства й природи, а формування екологічної компетентності відбувається у процесі екологічної освіти й відповідно покликане слугувати провідником екологічної культури у змісті освіти, створює мотивацію для ціннісної орієнтації у навчальних конструктах. Результатом набуття екологічної компетентності є розуміння первинності законів природи щодо соціальних законів, усвідомлення зростання взаємозалежності і взаємовпливу природи і суспільства, особистої відповідальності за екологічні проблеми не лише свого освітнього простору, свого регіону, а й світу загалом.