ПСИХОЛОГІЯ ВІРТУАЛЬНОГО СПІЛКУВАННЯ: ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКІВ У ВІРТУАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ

Abstract

Розвиток технологій наприкінці XX початку XXI століть актуалізував усвідомлення проблем, пов'язаних із глобалізацієюта з самим інформаційним суспільством, дискусії про які ведуться протягом останніх десятиліть. Складність і незвичайність нової епохи вимагає швидкого і глибокого осмислення змін, що відбуваються, прогнозування поточних і кризових явищ у духовному житті та культурі суспільства. Актуальність теми дослідження полягає в тому, що особлива роль у цьому процесі формування суспільства належить глобальній мережі Інтернет, яка є не лише засобом масової комунікації, а й утворює принципово нову сферу соціальної взаємодії, що тягне за собою зміни в реальних сферах життя людини. Як будь-яке великомасштабне соціальне явище, Інтернет несе у собі як користь суспільству, й серйозну загрозу щодо його існування та розвитку у разі безконтрольного чи негативно спрямованого використання його можливостей.Інтернет як засіб соціальної масової комунікації знаходиться на початковому шляху свого розвитку є актуальним і дуже затребуваним й виступає в різних ролях: ЗМІ, засобу комунікації, що диктується умовами інформаційного суспільства та вимогами професійної та соціокультурної діяльності спеціалістів різних сфер та звичайних користувачів у особистих цілях; приваблює своєю інтерактивністю, що характеризується діалогічною моделлю взаємовідносин, яка сприяє індивідуалізації соціального середовища. При цьому віртуальній комунікації притаманні такі позитивні та негативні характеристики, як глобальний кроскультурний характер, широкі можливості для конструювання особистісної та соціальної ідентичності, відсутність статусної ієрархії, опосередкованість, дистантність, позаінституційність, нерозвиненість та невизначеність соціальних норм (у тому числі правових і моральних), маргіналізація та карнавалізація комунікаційних процесів.Неформальне структурування Інтернет-користувачів за взаємними інтересами, соціокультурними орієнтаціями, устремліннями, спільно розв'язуваними завданнями та іншими не передбаченими актами соціального статусу критеріями, попри етнічні, соціально-політичні, гендерні та інші відмінності, нерідко анонімне та асинхронне спілкування призводить до виникнення неофіційної паралельної комунікаційної структури, невидимої мережі міжособистісних відносин, яка виконує функції спільної інформаційно-пізнавальної і комунікативної діяльності, й стає розповсюджувачем особливих специфічних для Інтернет-комунікації норм, правил, заборон і цінностей