Особливості впливу біотичних чинників середовища на організм ссавців

Abstract

У статті розглянуто екологічне значення отрути тварин, як стресового біотичного чинника, та її роль у порушенні гомеостазу організму ссавців. Зазначено, що за оцінками вчених 220 000 видів тварин, або 15% світового біорізноманіття є отруйними, серед отруйних змій налічується 3709 видів. Збільшення випадків укусів змій пов’язане не тільки з їх географічним поширенням, але і зі змінами клімату (високою вологістю та зростанням середньорічної температури), що сприяє розмноженню змій та зміні звичного для них ареалу. Кожного року у світі близько 5,4 млн людей потерпають від укусів змій. Це призводить до важких соціальних і економічних витрат у багатьох країнах світу, що стає причиною постійної уваги до цієї проблеми. Встановлено, що на території України, серед отруйних змій, поширені лише гадюки, серед яких − два підвиди виду гадюки звичайної (Vipera berus Linnaeus, 1758): Vipera b. berus, яку можна зустріти у Поліссі, Лісостепу і Карпатах, та гадюка Нікольського (Vipera berus nikolskii Vedmederja Grubant et Rudaeva, 1986), яка трапляється переважно в Лівобережному Лісостепу. Їх укуси можуть бути дуже болючими, але рідко призводять до летального результату у дорослої людини. Отрута гадюки Vipera berus чинить протеолітичну, гемолітичну і цитотоксичну дію, що зумовлено її складом: фосфоліпаза А2, серинові протеїнази, металопротеїнази, L-оксидаза амінокислот, геморагічні фактори та інгібітори згортання крові, вазоактивні пептиди, багатий цистеїном секреторний білок. Окремо проаналізовано компонентний склад та механізми впливу отрути гадюк Vipera b. berus та Vipera b. nikolskii на організм ссавців. Компоненти отрути гадюки Vipera b. berus мають переважно гемотоксичну дію. Серед компонентів отрути гадюки Нікольського (Vipera b. nikolskii) найбільша частка належить різноманітним ферментам. З-поміж них на фосфоліпазу А2 припадає близько 65% сухої маси, на серинові протеази — 19%. Зазначено, що ще не всі мішені токсинів гадюк ідентифіковано, і не всі механізми, що лежать в основі ураження токсинами органів та систем тварин і людини, зрозумілі, тож подальші дослідження є актуальними.