Проєктний підхід як інструмент інституційної трансформації публічного управління у сфері культури

Abstract

У статті обґрунтовано роль проєктного підходу як ключового інструменту інституційної трансформації публічного управління у сфері культури. Доведено, що в умовах сучасних викликів, воєнного стану та євроінтеграційних процесів традиційна модель лінійного адміністрування галузі культура вичерпала свій ресурс, що актуалізує перехід до результативно-орієнтованих механізмів врядування. Розкрито сутність проєктної логіки не лише як управлінської технології, а як драйвера зміни інституційної архітектури: від жорстких ієрархічних структур до гнучких мережевих моделей, що базуються на принципах прозорості, конкурентності та мультиджерельного фінансування.Окрему увагу приділено аналізу наукових підходів провідних українських та зарубіжних дослідників (О. Гриценка, С. Безклубенка, М. Проскуріної, В.Вакуленка та ін.), що дозволило систематизувати теоретичне підґрунтя впровадження проєктного менеджменту в публічний сектор. У статті детально проаналізовано досвід територіальних громад Вінницької області, де проєктний підхід став інструментом активізації місцевого розвитку та модернізації муніципальних закладів культури. Виявлено, що впровадження стандартів грантової підтримки (зокрема через механізми УКФ та програми ЄС «Креативна Європа») стимулює «інституційну чистку» галузі, оновлення кадрового потенціалу та впровадження якісних показників оцінювання соціального впливу.Сформульовано висновки щодо необхідності подальшої деієрархізації управління культурою через створення проєктних офісів та агенцій регіо-нального розвитку. Обґрунтовано, що проєктна логіка забезпечує інституційну стійкість системи охороникультурної спадщини та розвиток креативних індустрій, перетворюючи культуру з дотаційної сфери на активний суб’єкт соціально-економічного відродження України.