Концептуально-категоріальний базис дослідження інституційного забезпечення державного управління регіональною системою освіти

Abstract

У статті обґрунтовано потребу впорядкування понятійно категоріального апарату дослідження інституційного забезпечення державного управління регіональною системою освіти в умовах триваючих реформ, децентралізації та цифровізації управлінських процесів. Показано, що результативність реформ у сфері освіти залежить не лише від зміни нормативних приписів, а й від узгодженості «правил гри» (формальних і неформальних), організаційної архітектури, ресурсних потоків та процедур взаємодії між суб’єктами управління на різних рівнях. На підставі зіставлення підходів інституційної теорії та вітчизняних напрацювань з теорії державного управління уточнено зміст базових категорій: «державне управління (у сфері освіти)», «регіональна система освіти», «інституції/інститути», «інституційне середо вище», «інституційний механізм», «інституційне забезпечення». Запропоновано трактувати інституційне забезпечення державного управління регіональною системою освіти як системно організовану сукупність нормативно-правових регуляторів, організаційно-управлінських структур, ресурсного та фінансового забезпечення, кадрово-компетентнісних передумов, інформаційно-аналітичної інфраструктури, процедур і стандартів управлінських рішень, а також механізмів координації та відповідальності, що забезпечують досягнення цілей державної освітньої політики на субнаціональному рівні. Визначено межі «регіональності» як поєднання обласного виміру та виміру територіальних громад, де повноваження у сфері освіти реалізуються органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями у взаємодії з центральними органами виконавчої влади. Зроблено висновок, що уточнений концептуально-катего ріальний базис створює підґрунтя для подальшого моделювання інституційної архітектури управління освітою в регіоні та для розроблення критеріїв оціню вання якості інституційного забезпечення (узгодженість правил, спроможність інституцій, прозорість процедур, ефективність координації, результативність використання ресурсів).