Компетентності публічних управлінців з охорони нерухомої культурної спадщини: актуальні виклики

Abstract

Метою статті є аналіз обумовлених міжнародними настановами цілепокладання й компетентностей публічних управлінців з охорони нерухомої культурної спадщини, виявлення ключової проблематики розвитку співпраці у цій сфері та розроблення синтетичних визначень. Методологія дослідження – комплексна із застосуванням системного аналізу та принципів теорії управління (кібернетики) й системно-структурного синтезу на основі загальної теорії систем, а також семантико-логічний метод найменування та класифікації явищ. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше поставлено проблему відсутності у сфері охорони нерухомої культурної спадщини міжнародного консенсусу з політичної культури як необхідної об’єднуючої особистісної компетентності, з цілісних спеціальних компетентностей управлінців та сформульовано відповідні термінологічні визначення згідно з українськими традиціями галузевої управлінської діяльності.