Культурна дипломатія як спосіб комунікації в інтересах національної безпеки України

Abstract

Стаття присвячена культурній дипломатії, за допомогою якої наша держава зможе не тільки підвищити ефективність зовнішньої політики, а й підняти імідж власної країни; подолати упередженість щодо України; зміцнити міжнародний престиж держави. В статті висвітлено проблеми культурної дипломатії як способу комунікації в інтересах національної безпеки України; визначено її пріоритети, що мають стратегічне значення для національної безпеки держави, просування її інтересів у світі, соціально-культурного розвитку України; запропоновано кроки для оптимізації функціонування політики культурної дипломатії. На основі аналізу вітчизняного та закордонного досвіду досліджено зміст поняття «публічна дипломатія», досліджено взаємозв’язок публічної дипломатії з іншими напрямами комунікативістики та кращі практики застосування нової інформаційно-комунікаційної технології «публічна дипломатія» як механізму реалізації комунікативних стратегій держав. Робота ґрунтується на розумінні двох важливих завдань культурної дипломатії. На зовнішньому напрямі – забезпечення іміджу держави й успішності її міжнародної політики, та на внутрішньому – зміна парадигми культури та реформування культурної політики, від чого залежить зміст і якість культурного продукту. Тому в дослідженні приділено увагу зовнішньополітичному вимірові політики культурної168 дипломатії та проблемі створення унікального культурного засобу для презентації країни за кордоном і здійснення комунікацій. В українській культурній спільноті необхідно створити власну культурну історію відтворення глобального простору, наративна історія, яка буде сприйнята різними аудиторіями. Працюючи над цим, важливо озвучувати найактуальніші для України повідомлення, враховуючи важливість ідей інформаційної відповідальності, патріотизму, громадянської солідарності, толерантності, волонтерства. Саме вони мають вплинути на оновлений образ України. Це позначиться на ідентичності наступного покоління українців та трансформується у бік відкритості, мобільності та динамічності. Культурна дипломатія як інструмент «м’якої сили» визнається актуальним напрямком державної політики у зв’язку з необхідністю оперативно розв’язувати питання національної безпеки, позитивного міжнародного престижу, налагодження глобальних комунікацій. Інституціалізація культурної дипломатії є умовою формування політики культурної дипломатії як системної та цілеспрямованої активності, яка впливатиме на питання національної безпеки та міжнародного іміджу, відкриє перспективи соціально-культурного, економічного розвитку держави, позитивно позначиться на внутрішній політичній стабільності, спроможності бачити та планувати майбутнє.