| dc.description.abstract | Стаття розглядає теоретичні аспекти особливостей аутизму у дітей молодшого шкільного віку у зарубіжній та українській психології, специфіки психологічної діагностики. Визначено діагностичні критерії аутизму, які характеризується: стійким дефіцитом соціальної комунікації та соціальної взаємодії, не враховуючи загальної затримки розвитку; обмеженими, повторюваними формами поведінки, інтересів та активностей; появою порушень у ранньому дитинстві (які можуть не проявлятися до того моменту, поки соціальні вимоги не перевищують можливості дитини); порушеннями повсякденного функціонування. Надано характеристику особливостям розвитку пізнавальної сфери дітей аутизмом: виснажуваність психічних процесів, дефіцит стійкої уваги, слабкість мислення тощо. Когнітивний розвиток співвідноситься з психічними процесами. Характеризується навчальна діяльність. Виокремлюється один із компонентів когнітивного розвитку, – соціальна взаємодія, який ускладнюється негативізмом, сенсорними перенасиченнями, бажанням ізолюватися. Діти не можуть реагувати на любов і увагу оточуючих очікуваним прийнятним способом. Вони складно приймають тактильні контакти, ігнорують і погано визначають поведінку інших людей, не розуміють почуттів. Дефіцит емпатії є причиною неадаптованої неприйнятної поведінки. Такі когнітивні викривлення проявляються на всіх рівнях поведінки і соціалізації дитини, ускладнюють взаємодію, комунікацію, взаємодію з навколишнім середовищем. Метою статті є теоретичний аналіз стану проблеми та експериментальне дослідження когнітивної сфери дітей молодшого шкільного віку з розладами аутистичного спектру. При проведенні дослідження були застосовані наступні методи: спостереження, статистична обробка емпіричних даних та використані такі методики: Шкала оцінювання проявів дитячого аутизму (CARS), «Проба Хеда», «Діагностика зорової пам’яті», «Діагностика слухової пам’яті», «4 зайвий», «Дошка Сегена», «Кулак-палець», «Копіювання простих фігур». Шкала оцінювання проявів дитячого аутизму (CARS) має наступні градації: 15–30 – не аутизм; 30–37 – легка або помірна форма аутизму; 37–60 – важкий аутизм. Варто зазначити, що бальна оцінка параметрів за використаними методиками організована як система штрафів: 6 – найнижчий, 5 – низький, 4 – нижче середнього, 3 – середній, 2 – достатній, 1 – високий. Тобто, чим вищий бал у цифровому еквіваленті, тим гірше виконана проба, а отже, тим нижчий рівень функціонування тих чи інших психічних функцій. Важливість вивчення складнощів і дефіцитів когнітивних функцій полягає у формуванні розуміння та узагальнення феномену того, чому аутизм має так багато різноманітних форм. Це дозволяє ефективно планувати навчальну, психокорекційну роботу з групою таких дітей. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дістало подальшого дослідження проблема розвитку когнітивної сфери дітей молодшого шкільного віку з аутичним спектром. Висновок. Аналіз кореляцій ступеня аутизму та рівня розумового розвитку з виділеними факторами та параметрами засвідчує їх сильну взаємну залежність. Визначено, що для психокорекції пізнавальної сфери дитини, яка має розлад аутичного спектру, необхідним є комплексний індивідуальний психолого-педагогічний підхід. Ефективність психологічної допомоги залежить від багатьох факторів, зокрема, від взаємодії дитини з родиною, компетентністю і досвідом фахівця; ґрунтовністю психодіагностичних заходів, що прогнозує ступінь важкості ускладнень розвитку дитини, визначити шляхи індивідуального підходу та корекційні задачі. | uk_UA |
