МОНІТОРИНГ АГРОЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ ҐРУНТІВ В УМОВАХ НДГ “АГРОНОМІЧНЕ” ВНАУ

Abstract

Аналіз просторових особливостей ґрунтового покриву України засвідчив необхідність застосування просторово диференційованого підходу до сталого управління ґрунтами, які, з одного боку, характеризуються широкою різноманітністю, неоднорідністю, унікальністю й високою потенційною родючістю, з іншого – масштабним поширенням малопродуктивних і деградованих ґрунтів. Отже, складно розробити, а також застосовувати універсальні рішення для сталого управління ґрунтами, яке, очевидно, за своїм характером має бути адаптивним, що забезпечуватиме прямий і зворотний зв’язок функціонального, просторового й часового компонентів процесу управління. Застосування адаптивного підходу до сталого управління ґрунтами передбачає пристосування (адаптацію) управлінських рішень до ґрунтово-кліматичних, геофізичних й екологоекономічних умов конкретних земельних ділянок та до умов невизначеності й стохастичного впливу регулювальних чинників (способи обробітку ґрунту, системи удобрення тощо). Результати порівняльного аналізу нормативної та фактичної продуктивності ґрунтів в Україні i окремих країнах світу засвідчили наявність невикористаних резервів, оскільки агропотенціал за ефективної родючості реалізується орієнтовно на 70–80 %. Використання цих резервів лежить у площині підвищення культури землеробства, сталої інтенсифікації аграрного виробництва й застосування практик сталого ґрунтового менеджменту