| dc.description | В українській політичній історії навколо питань відродження інституту гетьманства у 1750 р., зміни у 1756 р. політичного статусу Гетьманщини у ході передачі її справ з відання Колегії Закордонних Справ (далі: КЗС) до Сенату і, нарешті, з приводу позбавлення К. Розумовського гетьманської булави та повного демонтажу політичної системи Гетьманату, на наін погляд, виникло, а здебільшого було занозичено, ряд стеореотинів, які причини названих політичних перетворень редукували до рівня особистісних взаємин Єлизавети Петрівни, Олексія та Кирила Розумовського, О. Бестужева-Рюміна, Катерини ІІ. Під впливом ряду факторів об'єктивного та суб'єктивного характеру дослідники не брали до уваги, що названі політичні діячі у тогочасних українсько-російських відносинах виступали не лише як особистості, а як глави, представники Російської імперії, з одного боку, та … | uk_UA |
