| dc.description | Аналіз останніх досліджень і публікацій. Темі громадської активності присвячені роботи науковців В. Вербець, С. Жук [3; 4]. Мотивація соціальної діяльності особистості активно почала досліджуватися в європейській та американській психологічній науці з 1960–1970-х рр., а в російській і українській–значно пізніше (Г. Андреєв, В. Мясищев, Е. Ільїн, П. Якобсон). Серед теорій стимулів заслуговують на увагу теорії М. Ольсона, Я. Рейковського, Г. Хімяк [14; 15]. Проблема соціальної мотивації громадян активно не вивчається. За роки незалежності в Україні задекларовано використання громадянського компонента в управлінні освітою, але, на жаль, він не став дієвим, що, відповідно, робить систему освіти залежною від особистих намірів та поглядів її керівників. Участь педагогів в управлінні освітою можлива лише в разі активізації процесу їх самоорганізації та виваженому використанні управлінцями стимулів щодо співпраці з усіма учасниками освітнього процесу. Забезпечення громадської активності освітян визначається мотивацією та стимулами.
Мета статті–проаналізувати існуючий стан активності освітян регіону щодо життя територіальної громади, мотиви громадської активності педагогів Вінниччини в суспільному житті останнім часом. Виклад основного матеріалу. Громадська активність–добровільна участь освітян у різних сферах суспільного життя, де їх діяльність спрямована на вирішення громадських проблем, коли під час досягнення мети відбувається співпраця з іншими громадянами, насамперед в освітянських питаннях. | uk_UA |
