ОЦІНКА АЛЬФА-БІОРІЗНОМАНІТТЯ ЛІСОВИХ ЕКОСИСТЕМ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ «КАРМЕЛЮКОВЕ ПОДІЛЛЯ»

Abstract

У статті висвітлено результати досліджень альфа-біорізноманіття лісових екосистем на території національного природного парку «Кармелюкове Поділля». Визначено, що біорізноманіття є одним із ключових показників стану екосистем, що забезпечує їхню стійкість, продуктивність та здатність до саморегуляції. В умовах кліматичних змін та антропогенного навантаження актуальним є комплексний моніторинг видового складу й структури лісових екосистем. Обґрунтовано застосування інтегральних показників для кількісного аналізу рослинних угруповань, зокрема оцінки рівномірності та домінування видів у їхніх межах. Визначено роль лісових фітоценозів як складних багатокомпонентних систем, в яких взаємодія деревного ярусу i трав’яного покриву формує структурну організацію та забезпечує стійкість екосистем. Опрацьовано сучасні підходи до оцінки біорізноманіття, зокрема використання індексів альфа-різноманіття, які дають можливість комплексно охарактеризувати видове багатство флори, рівномірність розподілу i ступінь домінування видів. Визначено доцільність застосування індексів Шеннона, Сімпсона, Пієлу, Макінтоша i Бергера–Паркера як інформативних показників структурної організації фітоценозів у контексті охоронних екосистем. Здійснено оцінку альфа-біорізноманіття в межах пробних площ, закладених у різних природоохоронних науково-дослідних відділеннях парку. Визначено показники видового різноманіття для деревного і трав’яного ярусів, що допомогло здійснити порівняльний аналіз досліджуваних ділянок. Встановлено, що значення індексу Шеннона варіюють у межах 1,46–1,70, Сімпсона — 0,71–0,78, Пієлу — 0,73–0,81, Макінтоша — 0,46–0,54, Бергера-Паркера — 2,33–2,82, що відображає особливості структурної організації досліджуваних рослинних угруповань. Додатково використано методи геоінформаційного аналізу і дистанційного зондування для оцінки динаміки змін лісових екосистем. Виявлено відмінності просторової організації лісових фітоценозів, залежно від функціонального зонування території і рівня антропогенного впливу. Отримані результати підтверджують ефективність застосування індексів альфа-біорізноманіття як інструменту оцінки стану екосистем і можуть бути використані для наукового обґрунтування заходів збереження біорізноманіття в межах природоохоронних територій.