Публічно-управлінські соціокомунікативні механізми протидії небезпечному онлайн-контенту через освіту: психологічна безпека, розвиток критичного мислення та емоційної саморегуляції

Abstract

У статті досліджуються публічно-управлінські та соціокому нікативні механізми протидії небезпечному онлайн-контенту в контексті забезпечення психологічної безпеки публічного фахівця; показано вітчизняній та міжнародній досвід досліджень, щодо надмірного споживання соціальних медіа на стан здоров’я фахівця , а відтак на спроможність громади до розвитку; обґрунтовано необхідність формування інтегрованої системи державної політики, яка включає: розвиток цифрової та емоційної грамотності у закладах галузі освіти; удосконалення нормативно-правові механізми моніторингу небезпечного контенту; доведено, що формування критичного мислення та емоційного інтелекту має розглядатися як елемент забезпечення ментальної безпеки громадян та як стратегічний ресурс публічного управління в умовах цифровізації. У статті досліджуються публічно-управлінські соціокомунікативні механізми протидії небезпечному онлайн-контенту в контексті забезпечення психологічної безпеки громадян. Обґрунтовано ключову роль критичного мислення як стратегічного ресурсу публічного управління освітою та громадською безпекою; визначені основні найбільш небезпечні групи онлайн-ризиків та ефективні освітні соціокомунікативні та соціокомунікаційні стратегії, що зменшують вплив цифрових загроз; досліджені управлінські інструменти органів місцевого самоврядування й освітніх установ, спрямовані на формування безпечного інформаційного середовища громади. Сформульо вано очікувані висновки, згідно з якими активація публічно-управлінських механізмів протидії небезпечному онлайн-контенту через інтеграцію заходів цифрової освіти значно підвищує стійкість до маніпулятивного контенту. Такий підхід забезпечує комплексний захист та створює умови для розвитку критичного мислення й емоційної саморегуляції як основи безпечної й відповідальної участі громадян в цифровому середовищі громади.