Показати скорочений опис матеріалу
Координаційні механізми взаємодії суб’єктів державного управління у сфері освіти
| dc.contributor.author | Семко, Майя Іванівна | |
| dc.date.accessioned | 2026-05-22T09:12:15Z | |
| dc.date.available | 2026-05-22T09:12:15Z | |
| dc.date.issued | 2026 | |
| dc.identifier.citation | Семко М. І. Координаційні механізми взаємодії суб’єктів державного управління у сфері освіти // Наукові інновації та передові технології. 2026. № 5(57). С. 427–438. DOI: https://doi.org/10.52058/2786-5274-2026-5(57)-427-438 | uk_UA |
| dc.identifier.issn | УДК | |
| dc.identifier.uri | https://docs.academia.vn.ua/handle/123456789/2729 | |
| dc.description.abstract | У статті здійснено теоретико-методологічне обґрунтування розвитку координаційних механізмів взаємодії суб’єктів державного управління у сфері освіти в умовах децентралізації, розширення автономії закладів освіти, цифрової трансформації управлінських процесів і становлення багаторівневого врядування. Актуальність дослідження зумовлена ускладненням інституційного середовища освітньої політики, у якому результативність державного управ ління залежить не лише від нормативно-правового регулювання, ресурсного забезпечення чи стратегічного планування, а й від здатності різних управ лінських суб’єктів діяти узгоджено, послідовно та відповідально. Обґрунтовано, що центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, територіальні органи управління освітою, інституції забезпечення якості, заклади освіти, професійні спільноти та громадськість мають утворювати цілісну систему взаємодії, орієнтовану на досягнення спільних цілей освітнього розвитку. Запропоновано авторське трактування координаційного механізму як сукупності правових, організаційних, інформаційно-комунікаційних, кадрових і процедурних інструментів, спрямованих на узгодження цілей, повноважень, управлінських рішень, ресурсів, відповідальності та каналів зворотного зв’язку між учасниками освітньої політики. Визначено основні види координації: вертикальну, горизонтальну, міжсекторальну та мережеву, кожна з яких виконує специфічну роль у забезпеченні цілісності управління. Розкрито функції координаційних механізмів, зокрема стратегічного узгодження, розподілу компетенцій, інформаційного обміну, моніторингу, підзвітності, запобігання дублюванню повноважень, врегулювання управлінських конфліктів і реагування на кризові ситуації. Запропоновано напрями вдосконалення координації у сфері освіти: формування чіткої функціональної архітектури управління, цифрова інтеграція даних, розвиток міжмуніципального співробітництва, створення постійних міжвідомчих форматів, інституціоналізація громадського зворотного зв’язку та підвищення професійної спроможності управлінських кадрів. | uk_UA |
| dc.language.iso | uk_UA | uk_UA |
| dc.publisher | Наукові інновації та передові технології | uk_UA |
| dc.subject | публічне управління; державне управління освітою; координація; взаємодія; багаторівневе врядування; державно-громадське управління; децентралізація, компетенції, цифровізація, цифрова трансформація, освітня політика; суб’єкти управління | uk_UA |
| dc.title | Координаційні механізми взаємодії суб’єктів державного управління у сфері освіти | uk_UA |
| dc.type | Article | uk_UA |
