| dc.description.abstract | У статті обґрунтовано управлінський підхід до розвитку мов
леннєвої компетентності здобувачів вищої освіти як чинника їхньої конку
рентоспроможності та європейської інтеграції. Показано, що в умовах
інтернаціоналізації вищої освіти та посилення вимог до академічної мобільності,
доступу до сучасних наукових джерел і міжкультурної взаємодії мовленнєва
компетентність (у тому числі іншомовна складова) набуває статусу не лише
педагогічного результату, а керованого результату освітньої політики та
інституційного управління закладу вищої освіти. Уточнено управлінську логіку
трактування компетентності як інтегрованої здатності діяти та розмежовано
поняття «компетенція» (нормативно очікуваний результат) і «компетентність»
(реально сформований результат, що проявляється у діяльності). Доведено, що
відмінності у рівні сформованості мовленнєвої компетентності між закладами
освіти зумовлені насамперед якістю управлінських рішень: проєктуванням
освітніх програм і результатів навчання, функціонуванням внутрішньої системи
забезпечення якості, ресурсною та кадровою підтримкою, організацією мовного
середовища і практик академічного письма та публічної комунікації, наявністю
стратегії інтернаціоналізації та індикаторів її результативності. Систематизовано
управлінські механізми розвитку мовленнєвої компетентності: нормативно
стратегічний, організаційно-освітній, кадровий, ресурсний, партнерський, аналі
тико-моніторинговий та комунікаційно-учасницький. Запропоновано модель
індикаторного супроводу механізмів і підкреслено, що найбільший ефект забезпечує їх інтеграція у внутрішню систему якості за логікою «механізми –
індикатори – управлінська корекція». Окреслено перспективи подальших
досліджень, пов’язані з апробацією моделі в окремих ЗВО та уточненням
індикаторів динаміки мовленнєвої компетентності як цільового результату
освітньої політики закладу. | uk_UA |