МЕТОДИКА СТВОРЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПАСПОРТІВ ЗАПОВІДНИХ ОБ’ЄКТІВ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Abstract

Забезпечити збереження біотичного і ландшафтного різноманіття неможливо без науково обґрунтованого підходу до формування мережі територій, що підлягають заповіданню. Ефективність створення таких об’єктів напряму залежить від роботи регіональної ЕМ, яка має гарантувати реальний захист видового, генетичного і екосистемного різноманіття, а також ландшафтних комплексів і їх структурних елементів. Ключовим інструментом впровадження ЕМ в будь-якому регіоні виступає екологічна паспортизація об’єктів господарювання. Вона слугує важливим механізмом охорони складових довкілля та підвищення екологічної безпеки території. Заповідні території функціонують як своєрідні “сховища” генофонду рослинного i тваринного світу, оскільки їх створюють переважно на ділянках із високим рівнем флористичного та фауністичного різноманіття. Рідкісність, репрезентативність, різнобарвність, оригінальність, привабливість, винятковість, контрастність, індивідуальність і багатство – це лише частина характеристик, які відображають природну цінність заповідних об’єктів ТГ Вінницької області. Такі території є важливою платформою для проведення наукового моніторингу стану НПС. Систематичні спостереження дозволяють відстежувати як природні, так і антропогенно зумовлені зміни, а їх своєчасний аналіз і прогнозування можливі лише за наявності ЕП, який узагальнює ключові параметри та характеристики заповідного об’єкта. Сьогодні в Україні активно розвиваються різні напрями ЕП: потенційно небезпечних підприємств, відходів, земельних ресурсів, водних і рекреаційних об’єктів, населених пунктів, а також радіаційно-екологічні паспорти. Водночас питання створення ЕП саме для заповідних територій ТГ залишається практично поза увагою. З огляду на активізацію процесів формування національної ЕМ, її узгодження з пан’європейською ЕМ та розбудову Смарагдової мережі, виникає нагальна потреба у розробленні ЕП заповідних об’єктів відповідно до міжнародних вимог і стандартів. Проєктування, організація та подальше розширення територій ПЗФ мають здійснюватися виключно на основі якісної та науково обґрунтованої ЕП, яка забезпечує повноту відомостей про стан природних комплексів.