| dc.description | Система педагогічної освіти може активно впливати на прагнення
педагогічних працівників до саморозвитку і самовдосконалення, на формування у вчителів
навичок критичного мислення, як професійної якості, необхідної для самоаналізу,
самооцінки та ефективної співпраці з учнями і формування освіченої, соціально активної і
моральної людини інформаційного суспільства.
Історичний зміст реформування освіти та підготовки вчителя-вихователя-викладача
в нашій країні полягає в гуманістичній орієнтації, створенні умов для розвитку особистості,
здатної діяти не лише всередині певної соціальної структури, але і змінювати її, бути
вільною у своєму виборі, самостійною у судженнях і прийнятті рішення. Вчитель повинен
розуміти цінність і необхідність застосування логічного, догматичного мислення у циклі
точних і природничих наук та одночасно, бути толерантною, стриманою, терпимою до
наявності думок, відмінних від її власних або “загальноприйнятих”, вміти сприймати світ і
людей у контексті загальнолюдських цінностей.
Важливо, аби формування моральних устоїв, збереження духовних цінностей стало
однією із складових розвитку критичного мислення у дітей та молоді. Адже критичне
мислення – це не просто мисленнєвий процес, подібний до логічних, аналітичних,
креативних та ін. процесів мислення. Це мислення, яке на виході формує не лише вміння
(аналізувати, синтезувати, робити власні висновки, бачити проблему з різних сторін і т. д.),
а – позицію, духовну наповненість особистості. І від форм та методів розвитку критичного
мислення залежить, якою буде позиція підростаючого покоління, громадян України,
світового співтовариства: відповідальною, толерантною, моральною чи нігілістичною,
егоцентр | uk_UA |
