ЗАСТОСУВАННЯ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ У ФОРМУВАННІ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЦЕСІВ ТРАНСФОРМАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ

Abstract

У статті аналізуються основні компоненти Стратегії реформування державного управління України. Методологією дослідження є аналіз стратегій, їх масштабність, особливості та значення. Відзначено значний внесок країн Європейського Союзу, Організації економічного співробітництва та розвитку та інших розвинутих демократичних країн у формування, реалізацію і фінансування цих заходів. Наукова новизна статті полягає у висвітленні досягнення в області методичного забезпечення, зокрема, розробка системи стратегічного планування, удосконалення методичних підходів до формування державної політики та її моніторингу, визначення нових організаційних структур органів публічної влади, оптимізація чисельності державних службовців, питання оплати праці, професійного навчання та надання послуг населенню. Відзначено, що, попри детальну розробку реформаторських заходів та їх амбітні цілі, існують певні недоліки, такі як прорахунки, недоопрацьованість і незавершеність деяких аспектів. Серед основних недоліків вказані недостатньо чіткі критерії для оцінювання прогресу в управлінні реформами, які зосереджені на процесуальних аспектах, а не на конкретних результатах. Це призводить до оцінки на рівні, який суттєво нижчий від загально прийнятого стовідсоткового стандарту. Крім того, не враховується вплив на соціально-економічний розвиток територій, що є критично важливим для адекватної оцінки успішності проведених реформ у сфері державного управління. Висновки. Для подальшої ефективної реалізації заходів Стратегії реформування державного управління необхідно здійснити комплексний підхід до побудови системи національного управління, включаючи всебічний науковий супровід і впровадження сучасних аналітичних методів для підвищення якості послуг. Важливо розглянути не лише можливість розширення чинних структур органів публічної влади, а й створення нових організаційних одиниць, що відповідають сучасним вимогам. Широке використання моделювання, як для окремих елементів, так і для цілісної системи управління, разом із вдосконаленням інформаційно-комунікаційних технологій, сприятиме накопиченню та розвитку управлінського потенціалу органів публічної влади. Це забезпечить умови для ефективної реалізації потенціалу і активної участі в національному розвитку.