| dc.description.abstract | У статті представлено результати емпіричного дослідження взаємозв’язків рівня посттравматичного стресу та характеристик сімейних відносин. Встановлено, що комбатанти характеризуються низьким рівнем нейротизму, високою відкритістю досвіду, сумлінністю та екстраверсією у порівнянні з особами,
діяльність яких не пов’язана з професійним стресом. Вони більше задоволені шлюбом, в їхніх сім’ях менш вираженими є порушення виховання дітей та психологічні (особистісні) проблеми, які вирішуються за рахунок дитини. При цьому спостерігається високий зв’язок цих психологічних характеристик із рівнем соціальної бажаності.
Задоволеність шлюбом пов’язана із властивостями особистості незалежно від характеру професійної діяльності. Порушення процесу виховання у ній пов’язані з особистісними особливостями. Для осіб, схильних підпорядковувати особисті потреби потребам групи і які мають високу відповідальність і самоволодіння, менш характерним є негармонійне патологізуюче виховання. У комбатантів більше зв’язків між порушеннями виховання
та властивостями особистості, ніж у цивільних осіб.
Важкість травмуючої події та рівень посттравматичного стресу є предикторами порушень процесу виховання. Комбатанти із вираженими посттравматичними стресовими реакціями мають більше порушень у сфері
сімейних стосунків. Характерними для них є нижча задоволеність шлюбом, порушення процесу виховання у сім’ї
та психологічні (особистісні) проблеми, розв’язувані за допомогою дитини.
Рівень посттравматичного стресу пов’язаний із гіпопротекцією та недостатністю вимог-обов’язків, тобто батьки, які зазнають посттравматичного стресу, схильні приділяти дитині менше уваги. Навпаки, із підвищенням важкості бойової травми збільшується ймовірність прояву тривожно-опікувальних характеристик
виховання. | uk_UA |
