Гірничо-промислові ландшафти Правобережного Лісостепу як потенційні структурні елементи регіональної екомережі

Abstract

В запропонованій статті розглянуто можливість внесення гірничо-промислових ландшафтів в структуру регіональної екологічної мережі в якості відновлювальних територій. Зазначено, що після завершення видобування корисних копалин, обов’язковим етапом є здійснення заходів з відновлення, що впливає на подальше визначення шляхів рентабельного використання цих територій, а саме етапів сільськогосподарської, лісової, рекреаційної, санітарно-гігієнічної рекультивації тощо. Встановлено, що за успішної реалізації заходів з відновлення, такі об’єкти є потенційним резервом біорізноманіття для подальшої трансформації та включення в якості резерву до структурних елементів регіональної екомережі. Визначено, що основним критерієм вибору відновлювальних територій є збереження в них середовищ існування навіть за часткового знищення природного біорізноманіття. Запропоновано виділяти відновлювальні територій регіональної екомережі на основі таких критеріїв: 1) ступеня природності території; 2) рівня біорізноманіття (відповідає корінним типам певних екосистем); 3) ландшафтно-ценотичної репрезентативності; 4) структурно-функціонального призначення; 5) існуючого режиму збереженості; 6) площі (конфігурації). Авторами за вказаними критеріями було проведено оцінку Андрійковецького піщаного кар’єру, локалізованого в межах Бужоцько-Бузько-Вовксько-Смотрицького місцевого екокоридору, як потенційної відновлювальної території в структурі регіональної екомережі Центрального Поділля. Виявлено, що сумарний показник значимості Андрійковецького піщаного кар’єру, відповідно до проведеної оцінки, відповідає низькому рівню, тому надано рекомендації щодо подальшого проведення виположування та укріплення схилів для стабілізації і наближення умов кар’єру до природних.