https://docs.academia.vn.ua/handle/123456789/18 Mon, 06 Apr 2026 15:23:04 GMT 2026-04-06T15:23:04Z https://docs.academia.vn.ua/handle/123456789/2595 ТРАНСФОРМАЦІЯ ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА В УМОВАХ ВОЄННОГО ЧАСУ Яцюк, Марія Мета статті полягає у комплексному теоретичному обґрунтуванні сутності та динаміки парадигмальної трансформації професійної ідентичності практичного психолога в умовах повномасштабної російсько-української війни. Дослідження зосереджено на системному аналізі взаємозв’язку між глибинними змінами змістового ядра ідентичності (внутрішні рольові моделі, система професійних цінностей та структура компетенцій) та необхідністю формування нового професійного іміджу, адекватного екстремальним умовам діяльності. Робота спрямована на концептуалізацію нового архетипу фахівця, що кристалізується у відповідь на виклики колективної травматизації та соціальної кризи. Методологія наукового дослідження ґрунтується на принципах системного, феноменологічного та соціокультурного підходів. Системний підхід дав змогу моделювати професійний імідж як відкриту, динамічну систему, що адаптується до впливу дестабілізуючих факторів воєнногочасу. Феноменологічний підхід було застосовано для аналізу внутрішнього, суб’єктивного досвіду перебудови ідентичності, акцентуючи увагу на осмисленні фахівцями зміни своєї ролі та професійних меж. Соціокультурний та історико-генетичний підходи дали змогу інтерпретувати трансформацію як закономірну колективну відповідь професійної спільноти на радикальну зміну історичного контексту. На загальнонауковому рівні використано методи теоретичного моделювання, концептуального аналізу, а також аналіз документів (публікації українських науковців довоєнного та воєнного періодів). Наукова новизна дослідження полягає у комплексному концептуальному осмисленні парадигмального зсуву в професійній ідентичності українського практичного психолога, зумовленого воєнним часом. Вперше в рамках єдиної теоретичної моделі систематизовано та протиставлено довоєнні рольові архетипи («Психолог-консультант», «Експерт-фасилітатор з особистісного розвитку») та нові, сформовані в умовах війни («Кризовий психолог / Спеціаліст з ППД», «Травма-психолог», «Координатор психологічної стійкості спільноти», «Травмочутливий професіонал»). Визначено аксіологічну трансформацію від індивідуалістичних цінностей особистісного розвитку до цінностей безпеки, оперативної ефективності, колективної відповідальності та етики самозбереження. Чітко окреслено радикальну зміну профілю компетенцій із зсувом від глибинної терапії до протоколів кризової інтервенції. Висновки. Доведено, що воєнний контекст спричинив не еволюційну адаптацію, а революційну перебудову професійної ідентичності, що має системний та незворотний характер. Сформований гібридний архетип «психолога-ліквідатора наслідків кризи» інтегрує оперативну, терапевтичну, соціальну та рефлексивну складові частини, формуючи нову професійну культуру, орієнтовану на роботу в умовах постійної невизначеності. Практичне значення отриманих результатів полягає в такому: 1) теоретичні висновки є основою для розроблення актуальних навчальних програм і стандартів підготовки психологів для роботи в кризових умовах; 2) виявлені нові рольові моделі є важливим орієнтиром для організації супроводу та психологічного захисту самих фахівців; 3) розуміння трансформованої ідентичності становить фундамент для формування адекватної державної політики у сфері психічного здоров’я нації в повоєнний період Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://docs.academia.vn.ua/handle/123456789/2595 2026-01-01T00:00:00Z https://docs.academia.vn.ua/handle/123456789/2594 ВТОМА ВІД ВІЙНИ ЯК ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИЙ ЧИННИК ЗНИЖЕННЯ ЯКОСТІ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я ЦИВІЛЬНОГО НАСЕЛЕННЯ IШпортун, О.; Світлак, І.; Шпортун, А. Метою дослідження є комплексний аналіз сучасного стану феномену втоми від війни у цивільного населення України як психофізіологічного чинника зниження якості ментального здоров’я з метою розробки комплексного медико-психологічного підходу до психокорекції втоми від війни у цивільного населення України. Методологія дослідження. Методологічну основу становить поєднання загальнопсихологічних принципів єдності психіки і діяльності, розвитку та системності з конкретно-тематичними підходами до вивчення впливу соціально-економічних, медичних, екологічних і психологічних факторів на ментальне здоров’я. Використано методи: Шкалу психологічного дистресу війни (ПДСВ), Шкалу оцінки втоми FAS, Нейропсихіатричний опитувальник NPI, Опитувальник посттравматичних когніцій, опитувальник «Види екцистенційної тривоги». Методи статистичної обробки даних (кількісні та якісні методи статистичного аналізу, кореляційний аналіз). Наукова новизна. Уперше систематизовано комплекс впливів втоми від війни на ментальне здоров’я з виокремленням психоемоційних чинників, зокрема хронічного стресу, ПТСР, депресивних станів та їх впливу на розвиток втоми від війни. Представлено узагальнені результати сучасних клінічних досліджень перебігу синдрому «втома від війни» та запропоновано інтегровані стратегії підтримки, які передбачають когнітивно-поведінкову терапію та групові психологічні програми. Висновки. Встановлено, що війна спричинила суттєве погіршення психофізіологічних, психологічних, когнітивних та емоційних складових ментального здоров’я цивільного населення. У статті розглядається структурно-функціональна модель феномену втоми від війни у дорослого населення України та зменшення синдрому за допомогою розробки комплексного медико-психологічного підходу до психокорекції втоми від війни у цивільного населення України. Основною стратегією підходу має бути психологічний вплив на формування навичок самоконтролю, оволодіння прийомами, які допомагають долати негативні думки, розвивати уміння взаємодопомоги в разі виникнення травмувальної події, а також розвиток навичок саморегуляції психофізіологічної напруги, розширення способів саморегуляції тривоги, а також когнітивних установок щодо усвідомлення власної життєвої позиції у ставленні до життя. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://docs.academia.vn.ua/handle/123456789/2594 2026-01-01T00:00:00Z https://docs.academia.vn.ua/handle/123456789/2592 РОЛЬОВІ ОЧІКУВАННЯ ПОДРУЖЖЯ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ СІМЕЙНОГО КЛІМАТУ В УМОВАХ СУЧАСНИХ СОЦІАЛЬНИХ ЗМІН Шевчук, Ю.; Шевчук, Ю.; Грига, М. Мета дослідження – комплексний аналіз впливу рольових очікувань подружжя на формування сімейного клімату в умовах сучасних соціальних змін, зокрема воєнного стану в Україні, та виявлення ключових чинників, що визначають ефективність сімейної взаємодії і психологічне благополуччя подружжя. Методологія дослідження. Методологічну основу становить поєднання загальнонаукових підходів системності, розвитку та єдності психіки і діяльності з конкретно-тематичними методами психолого-педагогічного аналізу сімейних відносин. Використано методи аналізу наукової літератури, результати попередніх психологічних досліджень, а також сучасні підходи до систематизації сімейних ролей і моделей поведінки подружжя. Наукова новизна. Уперше систематизовано рольові очікування подружжя як комплексний чинник формування сімейного клімату в умовах соціальних і культурних трансформацій. Висвітлено вплив егалітарної та авторитарної моделей сім’ї на узгодженість ролей, визначено психоемоційні наслідки невідповідності очікувань партнерів, зокрема підвищення конфліктності, емоційної дистанції та зниження задоволеності стосунками. Представлено інтегровані рекомендації щодо підвищення сімейно-рольової сумісності й адаптивного розподілу обов’язків з урахуванням соціальних викликів і обмежених ресурсів. Висновки. Встановлено, що узгоджені рольові очікування подружжя виступають критично важливим фактором позитивного сімейного клімату, підвищують довіру, взаємну підтримку та психологічне благополуччя партнерів. Невідповідність очікувань спричиняє рольові конфлікти, напругу та дестабілізацію сімейних стосунків. Підкреслено необхідність усвідомленого підходу до формування сімейних ролей, розвитку комунікативних навичок і психологічної компетентності подружжя для підтримки стабільності та гармонії у сімейній системі Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://docs.academia.vn.ua/handle/123456789/2592 2026-01-01T00:00:00Z https://docs.academia.vn.ua/handle/123456789/2591 ІННОВАЦІЙНІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ, КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ Й УПРАВЛІНСЬКОЇ МОВНОЇ КУЛЬТУРИ В ПРОФ ЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ Києнко-Романюк, Л.; Галич, Т.; Пилявець, Н. Мета статті – теоретично обґрунтувати та проаналізувати можливості інноваційних освітніх технологій у розвитку психологічної адаптації, критичного мислення й управлінської мовної культури здобувачів вищої освіти в процесі професійної підготовки, а також визначити психолого-педагогічні умови їх ефективного застосування в сучасному освітньому середовищі. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному аналізі наукових джерел вітчизняних і зарубіжних авторів (переважно 2020–2025 рр.), систематизації теоретико-методологічних підходів, огляді інноваційних освітніх технологій та їх впливу на розвиток когнітивних, емоційних і комунікативних компетентностей здобувачів освіти. Використовувалися методи порівняльного аналізу, узагальнення результатів експериментальних і педагогічних досліджень, логічної інтерпретації даних, а також концептуальне моделювання процесів інтегрованого розвитку компетентностей у професійній підготовці. Наукова новизна статті полягає у комплексному підході до використання інноваційних освітніх технологій як інтегративного засобу розвитку психологічної адаптації, критичного мислення й управлінської мовної культури. Запропоновано узгоджену концептуальну модель, яка поєднує когнітивні, емоційні та комунікативні компоненти навчання, а також визначено психолого-педагогічні умови, що забезпечують ефективність застосування технологій у системі професійної підготовки. Дослідження підкреслює роль викладача як фасилітатора освітнього процесу та важливість інтеграції цифрових, інтерактивних, проблемно-орієнтованих і іншомовних методів у навчання. Висновки статті демонструють, що інноваційні освітні технології є потужним інструментом формування ключових компетентностей майбутніх фахівців. Вони сприяють розвитку психологічноїадаптації, підвищують емоційну стабільність і готовність до професійної діяльності, стимулюють критичне мислення й аналітичні навички, а також формують управлінську мовну культуру, необхідну для ефективної комунікації та прийняття управлінських рішень. Інтегративний підхід, що поєднує різні технології навчання, забезпечує комплексний розвиток здобувачів освіти і створює умови для їхньої професійної самореалізації в сучасному інформаційному та міжнародному освітньому середовищі Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://docs.academia.vn.ua/handle/123456789/2591 2026-01-01T00:00:00Z