https://docs.academia.vn.ua/handle/123456789/18 Tue, 09 Jun 2026 20:12:18 GMT 2026-06-09T20:12:18Z https://docs.academia.vn.ua/handle/123456789/2734 ПСИХОЛОГІЧНИЙ КАПІТАЛ ЯК РЕСУРС САМОРЕГУЛЯЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ ВОЄННОЇ ДІЙСНОСТІ Томчук, М.І.; Яцюк, М.В.; Яцюк, А.О. Анотація. Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні та емпіричному дослідженні психологічного капіталу як ключового ресурсу саморегуляції особистості юнацького віку в умовах воєнного часу. Методологіянаукового дослідження ґрунтується на синтезі філософських, загальнопсихологічних і конкретно-наукових принципів, реалізованих із дотриманням вимог системності, науковості та верифікації. Наукова новизна полягаєу виявленні специфіки впливу синергії компонентів психологічного капіталу (надія, самоефективність, стійкість, оптимізм) на механізми саморегуляції осіб юнацького віку в умовах воєнного стресу, що доводить ефективність ресурсно-орієнтованого підходу в профілактиці дезадаптації молоді. Висновки. Психологічний капітал – цесистемно організовані та збалансовані ресурси позитивних психологічних характеристик, як-от оптимізм,самоефективність, життєстійкість і надія, що спряють підвищенню ментального добробуту та адаптованостімолодої людини в суспільстві. Капітал включає внутрішні резерви особистості, які допомагають долати життєві труднощі, розвивати емоційну стійкість і будувати успішну взаємодію з оточенням. Синергія компонентів психологічного капіталу формує ключовий ресурс саморегуляції для молоді в умовах війни, що емпірично підтверджує його роль як фундаментальної основи ментального добробуту та адаптаційного потенціалу особистості. Практичне значення. Отримані результати відкривають перспективи для розроблення цілеспрямованих психологічних інтервенцій, спрямованих на розвиток психологічного капіталу в юнацькому віці. Особливу актуальність ці напрями набувають у контексті відновлення освітнього середовища та створення психологічно безпечного простору для становлення особистості в період воєнного часу Mon, 27 Oct 2025 00:00:00 GMT https://docs.academia.vn.ua/handle/123456789/2734 2025-10-27T00:00:00Z https://docs.academia.vn.ua/handle/123456789/2733 Естетична репрезентація «Я» у структурі позитивного соціального іміджу дівчини. Лящ, О.П.; Яцюк, М.В. Вступ. У сучасному соціокультурному просторі, насиченому цифровими технологіями та візуальними комунікаціями, естетична репрезентація «Я» трансформується з індивідуально-психологічного феномену на ключовий ресурс формування позитивного іміджу дівчини. Соціальні мережі, алгоритмічна культура оцінювання та трансляція стандартів краси створюють напруження між автентичністю самовираження та зовнішнім тиском, що актуалізує потребу в цілісному аналізі цього феномену. Мета роботи – дослідити особливості естетичної репрезентації «Я» у структурі позитивного іміджу дівчини та визначити взаємозв’язок між зовнішньою привабливістю, самооцінкою і психологічними особливостями особистості. Наукова новизна. У статті вперше системно розглянуто естетичну репрезентацію «Я» як інтегральний психологічний конструкт, що поєднує філософсько-культурні, особистісні та соціально-психологічні виміри. Поглиблено наукові уявлення про роль декоративної косметики не лише як засобу декору, а як інструмента соціальної комунікації та маркера внутрішнього самоприйняття. Емпірично верифіковано існування соціального стереотипу щодо «денного макіяжу» як «золотого стандарту» іміджу, а також виявлено кореляційні зв’язки між стратегіями використання косметики та структурою самоставлення дівчат. Висновки. Результати дослідження засвідчили, що естетична репрезентація «Я» в юнацькому віці є суперечливим процесом: понад 50% дівчат демонструють низький рівень самоповаги та очікування негативної оцінки, що робить їхню самооцінку вразливою. Доведено, що гармонійний позитивний імідж формується не через наближення до абстрактних ідеалів краси, а через узгодженість реального, ідеального та соціального «Я», де помірне естетичне підкреслення (денний макіяж) виступає маркером внутрішньої гармонії та соціальної компетентності. Надмірна залежність від макіяжу або повне його ігнорування є маркерами порушення самоставлення. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці інтегративної моделі естетичної складової позитивного іміджу. Thu, 21 May 2026 00:00:00 GMT https://docs.academia.vn.ua/handle/123456789/2733 2026-05-21T00:00:00Z https://docs.academia.vn.ua/handle/123456789/2732 ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ, ЯКІ ПЕРЕЖИЛИ БУЛІНГ Яцюк, М.В.; Лящ, О.П. Статтю присвячено актуальній проблемі соціально-психологічної підтримки осіб з інвалідністю, які пережили булінг, та аналізу технологій соціального консультування, спрямованих на подолання його наслідків. Наголошено, що булінг щодо цієї категорії осіб має не лише ситуативний, а й довготривалий вплив, який проявляється у зниженні самооцінки, втраті відчуття безпеки, формуванні недовіри до соціального оточення, соціальній ізоляції та труднощах у міжособистісній взаємодії. У роботі узагальнено наукові підходи до розуміння булінгу як соціально-психологічного явища, розкрито його форми та окреслено специфіку переживання психологічного насильства особами з інвалідністю в умовах сучасного суспільства. У статті проаналізовано основні технології консультативної роботи, зокрема індивідуальне підтримувальне, соціально-ресурсне та профілактично-розвивальне консультування, визначено їх зміст, функції та можливості застосування у роботі з постраждалими від булінгу. Показано, що комплексний підхід, який поєднує психологічну допомогу, розвиток соціальних компетентностей та залучення соціального оточення клієнта, сприяє підвищенню психологічної стійкості особистості, зменшенню негативних наслідків травматичного досвіду та відновленню соціальної включеності. Ефективність соціального консультування значною мірою залежить від індивідуалізації підходів, врахування життєвого досвіду клієнта, його ресурсів та умов соціального середовища, а також від координації дій між фахівцями різних соціальних інституцій. Матеріали статті можуть бути використані у практиці соціальної роботи, психологічного консультування, інклюзивної освіти та підготовці фахівців допомагаючих професій. Wed, 18 Mar 2026 00:00:00 GMT https://docs.academia.vn.ua/handle/123456789/2732 2026-03-18T00:00:00Z https://docs.academia.vn.ua/handle/123456789/2595 ТРАНСФОРМАЦІЯ ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА В УМОВАХ ВОЄННОГО ЧАСУ Яцюк, Марія Мета статті полягає у комплексному теоретичному обґрунтуванні сутності та динаміки парадигмальної трансформації професійної ідентичності практичного психолога в умовах повномасштабної російсько-української війни. Дослідження зосереджено на системному аналізі взаємозв’язку між глибинними змінами змістового ядра ідентичності (внутрішні рольові моделі, система професійних цінностей та структура компетенцій) та необхідністю формування нового професійного іміджу, адекватного екстремальним умовам діяльності. Робота спрямована на концептуалізацію нового архетипу фахівця, що кристалізується у відповідь на виклики колективної травматизації та соціальної кризи. Методологія наукового дослідження ґрунтується на принципах системного, феноменологічного та соціокультурного підходів. Системний підхід дав змогу моделювати професійний імідж як відкриту, динамічну систему, що адаптується до впливу дестабілізуючих факторів воєнногочасу. Феноменологічний підхід було застосовано для аналізу внутрішнього, суб’єктивного досвіду перебудови ідентичності, акцентуючи увагу на осмисленні фахівцями зміни своєї ролі та професійних меж. Соціокультурний та історико-генетичний підходи дали змогу інтерпретувати трансформацію як закономірну колективну відповідь професійної спільноти на радикальну зміну історичного контексту. На загальнонауковому рівні використано методи теоретичного моделювання, концептуального аналізу, а також аналіз документів (публікації українських науковців довоєнного та воєнного періодів). Наукова новизна дослідження полягає у комплексному концептуальному осмисленні парадигмального зсуву в професійній ідентичності українського практичного психолога, зумовленого воєнним часом. Вперше в рамках єдиної теоретичної моделі систематизовано та протиставлено довоєнні рольові архетипи («Психолог-консультант», «Експерт-фасилітатор з особистісного розвитку») та нові, сформовані в умовах війни («Кризовий психолог / Спеціаліст з ППД», «Травма-психолог», «Координатор психологічної стійкості спільноти», «Травмочутливий професіонал»). Визначено аксіологічну трансформацію від індивідуалістичних цінностей особистісного розвитку до цінностей безпеки, оперативної ефективності, колективної відповідальності та етики самозбереження. Чітко окреслено радикальну зміну профілю компетенцій із зсувом від глибинної терапії до протоколів кризової інтервенції. Висновки. Доведено, що воєнний контекст спричинив не еволюційну адаптацію, а революційну перебудову професійної ідентичності, що має системний та незворотний характер. Сформований гібридний архетип «психолога-ліквідатора наслідків кризи» інтегрує оперативну, терапевтичну, соціальну та рефлексивну складові частини, формуючи нову професійну культуру, орієнтовану на роботу в умовах постійної невизначеності. Практичне значення отриманих результатів полягає в такому: 1) теоретичні висновки є основою для розроблення актуальних навчальних програм і стандартів підготовки психологів для роботи в кризових умовах; 2) виявлені нові рольові моделі є важливим орієнтиром для організації супроводу та психологічного захисту самих фахівців; 3) розуміння трансформованої ідентичності становить фундамент для формування адекватної державної політики у сфері психічного здоров’я нації в повоєнний період Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://docs.academia.vn.ua/handle/123456789/2595 2026-01-01T00:00:00Z