https://docs.academia.vn.ua/handle/123456789/18 2026-06-30T21:30:36Z https://docs.academia.vn.ua/handle/123456789/2744 ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКТИВНОГО ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ Шпортун, Оксана; Браніцька, Тетяна; Чопик, Леся; Кунденко, Ірина Анотація. Мета дослідження – комплексний аналіз сучасного стану репродуктивного здоров’я населенняУкраїни в умовах воєнного стану та виявлення ключових чинників, що впливають на демографічну ситуацію.Методологія дослідження. Методологічну основу становить поєднання загальнопсихологічних принципів єдності психіки і діяльності, розвитку та системності з конкретно-тематичними підходами до вивчення впливу соціально-економічних, медичних, екологічних і психологічних факторів на репродуктивне здоров’я. Використано методи аналізу наукової літератури, статистичних даних МОЗ України, UNICEF, UNFPA та ВООЗ, клінічні спостереження й результати опитувань. Наукова новизна. Уперше систематизовано комплекс впливів війни на репродуктивне здоров’я з виокремленням психоемоційних чинників, зокрема хронічного стресу, ПТСР, депресивнихстанів та їх впливу на гормональний баланс і перебіг вагітності. Представлено узагальнені результати сучасних клінічних досліджень перебігу передменструального синдрому (ПМС) під час війни та запропоновано інтегровані стратегії підтримки жінок, які включають когнітивно-поведінкову терапію та групові психологічні програми. Висновки. Встановлено, що війна спричинила суттєве погіршення демографічних показників, зростання частоти безпліддя, підвищення рівня дитячої смертності та зниження народжуваності. Психологічний стан жінок є важливим предиктором репродуктивного успіху, а хронічний стрес і обмежений доступ до медичних послуг знижують шанси на успішну вагітність. Наголошено на необхідності міжвідомчої співпраці, державних і міжнародних програм, спрямованих на стабілізацію демографічної ситуації, захист репродуктивних прав і збереження генофонду нації. 2025-08-27T00:00:00Z https://docs.academia.vn.ua/handle/123456789/2743 Психологічне, педагогічне і реабілітаційне коригування дітей із розладами аутистичного спектра Грищенко, С.В.; Чопик, Л.І.; Грищенко, О.П.; Іванова, Т.В.; Єфремова, О.П. Психологічне, педагогічне і реабілітаційне коригування дітей із розладами аутистичного спектра (РАС) потребує більш ефективного вивчення й обґрунтування тези, що РАС можуть бути психотичною складовою цілого спектра захворювань як дітей, так і дорослих. Відмінності і відхилення в різних аспектах життя дітей з аутизмом лежать в основі порушень соціальної інтеграції дітей цієї категорії. Мета– провести систематичний аналіз наукових джерел щодо психологічного, педагогічного і реабілітаційного коригування дітей із РАС. Психологічне, педагогічне і реабілітаційне коригування дітей із РАС ефективніше в разі використання ігрових методів у роботі з такими дітьми. Для дітей із РАС слід створювати сприятливі умови в освітньому процесі. Це поліпшить розвиток мовлення, формування соціальних навичок і когнітивних функцій, позитивно вплине на регуляцію поведінки та емоцій дітей з аутизмом. Ефективне коригування дає змогу дітям із РАС отримати супровід, підтримку, успішно розкрити власний потенціал, а основне – досягти успіху в спілкуванні й соціальній взаємодії. Вивчати психологічне, педагогічне і реабілітаційне коригування дітей із РАС слід через недостатній руховий контроль. Цей аспект значно ускладнює повсякденне життя дітей з аутизмом. Визначаючи практичні навички реабілітації в процесі коригування дітей з аутизмом, слід виокремити три базові: навичку оцінювання функціонального стану дитини з аутизмом (пацієнта); навичку роботи з аутичною дитиною (пацієнтом) у стані інтенсивної терапії; навичку командної роботи з медичними і реабілітаційними фахівцями. Процес інклюзивного навчання дітей із РАС потребує застосування стратегій візуального розкладу, праймінгу, поведінкового моменту, підказок або заохочень. 2025-09-15T00:00:00Z https://docs.academia.vn.ua/handle/123456789/2742 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ З НАДАННЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПОСЛУГ У ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ Світлак, Ірина Іванівна; Шпортун, Оксана Миколаївна; Поджаренко, Катерина Євгенівна Анотація.У статті здійснено комплексний нормативно-правовий і міждисциплінарний аналіз цивільних правовідносин, що виникають у зв’язку з наданням психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг у закладах загальної середньої освітив умовах воєнного стану та стрімкої цифровізації освітнього середовища. Актуальність проблематики зумовлена, з одного боку, підвищенням потреби учнів у психологічній підтримці та необхідністю раннього виявлення дітей, які потребують допомоги через особливості емоційного/психічного стану та труднощі навчання, а з іншого -інституційною потребою забезпечити безперервність супроводу, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій. Враховано появу загальнодержавних підходів до надання послуг у сфері психічного здоров’я із застосуванням інформаційно-комунікаційних техно-логій та підвищені вимоги до технічної організації і захисту персональних даних, що актуалізує перенесення відповідних стандартів безпеки у сферу психолого-педагогічних послуг закладів освіти. Обґрунтовано, що договірний механізм надання додаткових психолого-педагогічних і корекційно-розвиткових послуг, запроваджений Постановою КМУ No 88 від 14.02.2017 р, відображає приватно-правову природу відповід-них відносин та реалізацію принципу свободи договору в освітньому середо-вищі. Окреслено коло надавачів послуг (педагогічні працівники закладу, залучені фахівці на умовах цивільно-правових договорів, працівники інклюзивно-ресурсних центрівтощо). 1(18)2026806Виявлено системні фінансові обмеження, які впливають на реальну доступність таких послуг: за офіційними даними, державна підтримка у 2025 році залишилася на рівні 2024 року, при цьому потреба у фінансуванні суттєво перевищує наявні ресурси, що підсилює навантаження на місцеві бюджети та створює ризики переривання супроводу дітей з особливими освітніми потребами. Наукова новизна полягає у поєднанні цивілістичного аналізу з викликами цифровізації та у формуванні мінімальних договірних гарантій для онлайн-надання психолого-педагогічних послуг: визначеність предмета й обсягу послуги, порядок взаємодії з батьками/законними представниками, вимоги до конфіденційності та захисту даних, умови фіксації/підтвердження наданих послуг і критерії якості. Теоретичне значення полягає в уточненні дискусійних аспектів правової природи психолого-педагогічних послуг в освітньому середовищі та необхідності комплексного нормативного аналізу цієї сфери. Визначені орієнтири удосконалення договірної та організаційної моделі надання психолого-педагогічних послуг учням з особливими освітніми потребами в умовах цифровізації освітнього середовища. 2026-01-01T00:00:00Z https://docs.academia.vn.ua/handle/123456789/2741 SOCIO-PSYCHOLOGICAL FACTORS OF PROFESSIONAL BURNOUT AMONG EMPLOYEES OF THE SES OF UKRAINE IN THE CONTEXT OF MODERN CHALLENGES Лящ, Оксана; Яцюк, Марія; Гребенова, Валентина У статті розглянуто соціально-психологічні чинники професійного вигорання серед працівників Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) в умовах сучасних викликів. Зокрема, акцент зроблено на комплексному аналізі внутрішніх та зовнішніх факторів, що спричиняють емоційне виснаження, втрату мотивації та зниження професійної ефективності рятувальників. Актуальність обраної теми зумовлена зростанням рівня стресових впливів у професійному середовищі ДСНС, особливо в умовах воєнного стану, зростанням кількості надзвичайних подій, психологічної нестабільності та інформаційного тиску. Метою дослідження є виявлення основних соціально-психологічних чинників професійного вигорання, аналіз їхньої взаємодії та визначення практичних рекомендацій щодо профілактики й подолання цього синдрому серед рятувальників. У дослідженні використано авторську анкету, яка дозволила вивчити емоційний стан, рівень мотивації, ступінь соціальної підтримки та загальну психоемоційну напруженість працівників ДСНС. У дослідженні взяли участь респонденти різного віку, статі та службового стажу, що дозволило отримати репрезентативні дані про стан ментального здоров’я в системі надзвичайних служб. Результати анкетування свідчать про системне поширення симптомів професійного вигорання серед працівників служби. Значна частина респондентів повідомила про регулярне емоційне виснаження, зниження рівня мотивації до виконання професійних обов’язків, а також про нестачу підтримки з боку керівництва та колег. Рівень стресу, пов’язаний із сучасними викликами, таким як війна, оцінено респондентами як високий. Особливої уваги потребує той факт, що лише незначна частина рятувальників проходила психологічні тренінги чи отримувала професійну допомогу після травматичних подій. Аналіз чинників вигорання продемонстрував, що серед основних детермінант можна виокремити такі: хронічний стрес, високий рівень відповідальності за життя інших, частий контакт із травматичними подіями, недостатність ресурсів для психологічного відновлення та знецінення професії у суспільній свідомості. Дослідники відзначають, що в умовах постійної небезпеки та напруження формуються передумови для розвитку вторинної травматизації, що також є частиною синдрому професійного вигорання. У роботі наведено огляд сучасних психотерапевтичних підходів до профілактики та корекції вигорання. Зокрема, розглянуто ефективність когнітивно-поведінкової терапії, яка фокусується на зміні деструктивних мисленнєвих патернів; гуманістичного підходу, що акцентує увагу на пошукуPersonality and Environmental Issues, 2025. Volume 4, Issue 1. 58 сенсу професійної діяльності; психодинамічної терапії, яка дозволяє опрацювати глибинні конфлікти та травми; а також організаційно-соціального підходу, що пропонує зміну умов праці, покращення комунікації в колективі та розвиток системи заохочення. Окремо підкреслено важливість створення в ДСНС сталих структур психологічної підтримки, впровадження регулярних профілактичних заходів, організації кризових втручань післяскладних виїздів, а також налагодження ефективної співпраці між психологами, керівниками та рятувальниками. Практичні інструменти, такі як релаксаційні техніки, арт-терапія, майндфулнеспрактики та інтервізійні зустрічі, вже довели свою ефективність у зниженні рівня професійного напруження та покращенні загального психоемоційного стану працівників. Узагальнюючи результати, автори стверджують, що профілактика та корекція професійного вигорання має бути системним і багаторівневим процесом, у якому поєднуються індивідуальні, групові та організаційні заходи. Впровадження таких підходів сприятиме збереженню психічного здоров’я рятувальників, підвищенню їхньої ефективності та стійкості до стресу в умовах постійної загрози та надзвичайних ситуацій. 2025-03-18T00:00:00Z