https://docs.academia.vn.ua/handle/123456789/18 2026-08-26T08:45:22Z https://docs.academia.vn.ua/handle/123456789/2751 Здатність до саморегуляції емоційного стану як основа професіоналізму соціальних працівниць Шуй, Н.В.; Юник, І.Д.; Яцюк, М.В.; Данильчук, Л.О.; Дзюба, О.М. Мета – провести теоретичний аналіз наукових джерел, що характеризують здатність до саморегуляції емоційного стану як основи професіоналізму соціальних працівниць. Завдання саморегуляції емоційного стану фахівців соціальної сфери – це розвантаження соціальних працівниць, їх вміння володіти власними емоціями, складова емоційної компетентності сучасного фахівця соціальної сфери, основа їхнього професійного здоров’я та психокорегувальний засіб. Здатність до саморегуляції емоційного стану як основи професіоналізму соціальних працівниць розглядається як самоконтроль, самопрограмування та самокорегування поведінки фахівців соціальної сфери та є цілеспрямованою саморегуляцією процесів на рівні психічних станів, що приводить до оптимізації їхнього стану, регулює відносини, діяльність, поведінку і функціональний стан. Жінки, які працюють у соціальній сфері (а їх значно більше, ніж фахівців чоловічої статі), мають бути здатними розв’язувати більшість складних спеціалізованих завдань і прикладних проблем у соціальній сфері. Складні життєві обставини клієнтів соціальної сфери часто стають чинниками, що зумовлюють їхню соціальну незатребуваність і можуть спричинити як матеріальні, так і соціальні й психологічні проблеми. Відсутність здатності до саморегуляції емоційного стану соціальних працівниць призводить до підвищення тривожності та емоційного дискомфорту. Це актуалізує потребу оновлення професійних компетентностей українських соціальних працівниць у таких сферах соціальної роботи, як освіта, медицина, правоохоронна діяльність, психіатрія. Спрямованість на формування емпатії, стійкості до стресів і комунікативних навичок, практичні навички створення ситуацій успіху – це складова як опанування технік когнітивно-поведінкової терапії, так і самостійного навчання саморегуляції соціальних працівниць. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів. 2026-01-28T00:00:00Z https://docs.academia.vn.ua/handle/123456789/2750 Розвиток соціоемоційного інтелекту жінок в умовах воєнного стану Кислий, А.О.; Кудерміна, О.І.; Мозгова, Г.П.; Пилявець, Н.І.; Чорна, Л.С. Мета – провести теоретичний аналіз наукових джерел, що характеризують процес розвитку соціоемоційного інтелекту жінок в умовах воєнного стану. Феномен соціоемоційного інтелекту жінок в екстремальних умовах воєнного стану має в основі концепцію «емоційного інтелекту». Поєднання емоційного усвідомлення, саморегуляції, емпатії та конструктивного застосування емоцій для оптимізації когнітивної діяльності та соціальної взаємодії в кризових обставинах є необхідною складовою поведінкової структури жінок в умовах воєнного стану. Соціоемоційний інтелект є здатністю розуміння власних емоцій і мотивів, керування ними, а також розпізнання емоційних станів інших людей. В умовах воєнного стану психіка жінок піддається більшим навантаженням. Високий рівень соціоемоційного інтелекту сприяє ефективному подоланню стресових ситуацій і фрустрації; збереженню здатності до прийняття виважених рішень; підтриманню здорової комунікації в сім’ї, колективі та з дітьми. Систематизація специфічних деструктивних чинників війни, що впливають на психіку жінки, дає змогу виокремити психотравматичні наслідки, інтрапсихічні конфлікти, зниження когнітивного потенціалу та ризики виникнення соматичних розладів під впливом тривалого стресу. Гендерна специфіка емоційного реагування доводить визначальну роль соціальних норм і статево-рольової ідентифікації в українському соціокультурному просторі. Соціоемоційний інтелект є фундаментальним механізмом психологічної резильєнтності, що дає змогу жінкам, зокрема, внутрішньо переміщеним особам і волонтеркам, успішно диференціювати травматичні переживання, зберігати внутрішню рівновагу та будувати солідарні зв’язки в громаді. Динамічна природа процесу розвитку соціоемоційного інтелекту жінок в умовах воєнного стану відкриває перспективи для впровадження програм соціально-емоційного навчання, арт-терапевтичних технік і психологічних тренінгів, спрямованих на посттравматичне зростання. Розвиток емпатії та навичок саморегуляції вважається критичною умовою збереження суб’єктності та ментального здоров’я жінок, а також запорукою їхнього ефективного лідерства в процесі повоєнного відновлення українського суспільства. Контроль емоцій в умовах воєнного стану має велике значення для прийняття раціональних рішень, забезпечення особистої безпеки і сприяння ефективним заходам реагування. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів 2026-03-28T00:00:00Z https://docs.academia.vn.ua/handle/123456789/2749 Розвиток особистості та психіки українських підлітків віком 14-16 років Грищенко, С.В.; Ткачук, І.І.; Максимчук, Б.А.; Шпортун, О.М.; Комар, Т.В. Мета – провести теоретичний аналіз наукових джерел, що описують розвиток особистості та психіки українських підлітків віком 14-16 років. Розвиток особистості та психіки українських підлітків віком 14-16 років обумовлений індивідуальними і психологічними чинниками, процесом психічної саморегуляції, наявністю навичок самоконтролю, особистісної зрілості та життєвого досвіду, адаптаційного потенціалу й особистісних адаптаційних ресурсів. Навколишнє середовище, воєнні дії, стихійні лиха, катастрофи також відіграють важливу роль у процесі розвитку особистості та психіки українських підлітків. У підлітковому віковому періоді гальмівні процеси посилюються. Водночас інтенсивніше розвивається друга сигнальна система. Розумова активність підлітків віком 14-16 років посилюється в процесі розвитку нервової системи цієї категорії дітей, що вказує на зростання здатності підлітків до регулювання власної поведінки в усіх сферах життєдіяльності. Фахівці, які працюють із цією категорією дітей, вважають, що розвиток особистості українських підлітків віком 14-16 років є визначальним. Важливу роль у цьому процесі відіграє психомоторний розвиток цієї категорії дітей, що впливає на психіку українських підлітків. Фахівці (педіатри, соціальні працівники, педагоги, ерготерапевти) наголошують на потребі спиратися на розвиток структурних особливостей підлітків віком 14-16 років в освітній і виховній діяльності, зокрема, на здібності, риси характеру та наявність ціннісних орієнтацій українських підлітків. Особистісне становлення підлітків залежить від взаємодії з оточенням дорослих. У процесі розвитку особистості підлітків відбувається їхнє пристосування до соціальних умов існування. Для підлітків віком 14-16 років слід уникати цькування (булінгу) у процесі освітньої діяльності. Якщо булінг у підлітків, які пережили воєнні дії, накладається на первинний травматичний досвід, відбувається вторинна психотравматизація. Через стан постійної загрози зупиняються процеси психологічного відновлення. Слід проводити психологічні інтервенції для відновлення психічного і психологічного здоров’я підлітків. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів. 2026-03-28T00:00:00Z https://docs.academia.vn.ua/handle/123456789/2744 ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКТИВНОГО ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ Шпортун, Оксана; Браніцька, Тетяна; Чопик, Леся; Кунденко, Ірина Анотація. Мета дослідження – комплексний аналіз сучасного стану репродуктивного здоров’я населенняУкраїни в умовах воєнного стану та виявлення ключових чинників, що впливають на демографічну ситуацію.Методологія дослідження. Методологічну основу становить поєднання загальнопсихологічних принципів єдності психіки і діяльності, розвитку та системності з конкретно-тематичними підходами до вивчення впливу соціально-економічних, медичних, екологічних і психологічних факторів на репродуктивне здоров’я. Використано методи аналізу наукової літератури, статистичних даних МОЗ України, UNICEF, UNFPA та ВООЗ, клінічні спостереження й результати опитувань. Наукова новизна. Уперше систематизовано комплекс впливів війни на репродуктивне здоров’я з виокремленням психоемоційних чинників, зокрема хронічного стресу, ПТСР, депресивнихстанів та їх впливу на гормональний баланс і перебіг вагітності. Представлено узагальнені результати сучасних клінічних досліджень перебігу передменструального синдрому (ПМС) під час війни та запропоновано інтегровані стратегії підтримки жінок, які включають когнітивно-поведінкову терапію та групові психологічні програми. Висновки. Встановлено, що війна спричинила суттєве погіршення демографічних показників, зростання частоти безпліддя, підвищення рівня дитячої смертності та зниження народжуваності. Психологічний стан жінок є важливим предиктором репродуктивного успіху, а хронічний стрес і обмежений доступ до медичних послуг знижують шанси на успішну вагітність. Наголошено на необхідності міжвідомчої співпраці, державних і міжнародних програм, спрямованих на стабілізацію демографічної ситуації, захист репродуктивних прав і збереження генофонду нації. 2025-08-27T00:00:00Z